«Споконвіку було Слово» - інтерв’ю з відомим художником Юрієм Нагулко
Художник Юрій Нагулко: «Одну цеглину для майбутнього Свято-Воскресенського Кафедрального собору я вже купив. І це для мене – велике свято!»
В Україні реалізується унікальний благодійний «Духовність у сучасному мистецтві», частина коштів від якого йде на будівництво Кафедрального собору в честь Воскресіння Христового.
Унікальність розпочатої акції полягає в тому, що вперше митці всієї України об’єдналися під егідою міжнародного «Меценат», щоб не тільки презентувати світу свої твори на духовну тематику, але й продати їх на «тихому» аукціоні. Частину виручених коштів художники обіцяють передати на будівництво найбільшого за масштабом православного комплексу в Європі – Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового і Духовно-просвітницького центру – з виставковими залами, обладнаними за останніми технічними вимогами світового рівня.
На зустрічі з представниками Церкви наміри скульпторів, митців з художнього скла, творців живопису отримали благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, а між УПЦ та Міжнародним Арт-Центром «Меценат» було укладено угоду про співробітництво.
Нагадаємо, що 26 березня у виставковій залі «Хлібня» відбулось відкриття проекту – серії «тихих» аукціонів, який відвідали міністр культури і туризму Михайло Кулиняк; заступник голови Адміністрації Президента Анна Герман; єпископ Макарівський Іларій – вікарій Київської Митрополії; голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко – прес-секретар Предстоятеля УПЦ; виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мирошниченко; голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник та інші.
Вже перший вечір «тихого аукціону» став сенсаційним – за продаж творів сучасного мистецтва було отримано більш ніж 1 мільйон 100 тисяч гривень. Серед колекціонерів та благодійників найбільшою популярністю користувалися полотно «Спаситель» Анатолія Тиртичного, триптих «Візантія» Юрія Нагулка, «Засніжена Лавра» Івана Пилипенка та скляні ікони Володимира Стернюка.
Пропонуємо експрес-інтерв’ю з одним із учасників благодійної акції – видатним українським художником Юрієм Нагулко.
- Вітаємо, адже на аукціоні купили саме Ваші картини! Яке враження маєте від цієї події?
- Справа не в успіху, а в тому, що хай невеликі гроші, але вони вже є. Скажімо так, що одну цеглину для майбутнього Свято-Воскресенського Кафедрального собору я вже купив. І це для мене – велике свято!
Але й нинішня акція – подія дуже важлива в культурному житті України. Православне мистецтво досі існувало якби на задвірках, і це – чесно. А сьогодні воно потихеньку виходить на перший план, бо це – наше національне. Зараз одні художники, вибачте, малюють чортів, другі – якісь кола, треті – ще щось. Україна ж може вийти тільки тим, що є в її душі. А в душі нашій – це старовинне, древнє, - те, що прийшло у Київ від Єрусалиму через Константинополь. Бо саме тут Русь хрестилась, вся іконописна школа пішла з Києва, і, я думаю, що ця традиція збережеться до кінця, доки буде цей світ. Скільки існуватиме православ’я – центр його буде все-таки в Києві. Я в це вірю, я це відчуваю.
- Ви стали спочатку художником, а потім – православним, чи це відбувалось паралельно?
- Я виріс у Радянському Союзі, в мене обидві бабці були релігійні. Вони казали, що треба в Бога вірити, а ми їх, на жаль, не дуже слухали. Але такий цікавий факт: я був маленьким і зробив собі хрестик зі срібної ложки і носив його. Я не знав тоді про Бога, і чому саме я так робив, досі пояснити цього не можу. Але це – правда, і згадав я про це зовсім недавно.
- А потім?
- А потім було все. Та в 35 років, ще за радянських часів, я прийшов до Бога. Будучи дуже великим начальником, ходив до церкви, хрестив дітей, щоправда, для цього доводилось їздити до іншого міста. Але це тепер уже не так важливо, як те, що тоді було велике бажання сповідувати свою православну віру.
- Який улюблений храм у Києві, якщо це не секрет?
- Лавра. Я дуже люблю нашу Києво-Печерську Лавру! Майже щонеділі ходжу в Трапезний храм, вірніше, приїжджаю, бо живу за містом. Мені в храмі дуже подобається, я в ньому почуваю себе вдома – на душі так світло і радісно!
- Як Ви вважаєте, можна говорити про художника, що він «православний» чи «неправославний»?
- Можна, чому б і ні? Як ви скажете про католика чи лютеранина, що він православний? Якщо людина перебуває в іншій релігійній конфесії, нічого страшного в цьому не бачу. Є чудові художники, які пишуть прекрасні пейзажі. Але православні художники мають Бога і Церкву ядром своєї творчості, центром усього свого життя.
- Спасибі за розмову, бажаємо подальших творчих успіхів!
Довідка: Міжнародний Арт-Центр «Меценат» створено в березні 2009 року. Його ініціатором та організатором стала Олена Золотарьова. Незважаючи не невеликий час свого існування, Арт-Центр «Меценат» здійснив уже чимало проектів: це - підтримка концертів видатної української піаністки Євгенії Басалаєвої в Київській Філармонії та на Міжнародному музичному фестивалі в Любляні, організація виставок українських художників в Нью-Йорку на фестивалях «Наша спадщина», «Союзівка» та презентація арт-проекту «В пошуках істини» в залах Метрополітен музею та Національному клубі мистецтв в Америці, також демонстрація цього проекту в Київському музеї російського мистецтва під назвою «Из Метрополитена в «Русский»», проведення пленеру «Мистецька затока». Діяльність Арт-Центру «Меценат» та особисто Олени Золотарьової було відзначено багатьма міжнародними дипломами та сертифікатами.
«Споконвіку було Слово»
Художник на своїх зображує релігійні філософські абстракції, природні та міські пейзажі. Звертається він і до іконопису, щоправда, в дещо альтернативному його варіанті.
Слід відзначити цікаву емоційну складову картин митця - його твори завжди задумливі, повільні, медитативні. Вони показують глядачеві справжню сутність зображуваних людей, речей і пейзажів.
Досить оригінально майстер інтерпретує християнські теми. Ю. Нагулка в християнстві цікавлять насамперед такі духовні явища, як покаяння, молитва, навернення до віри, прихід людини до Церкви, благословення, боротьба, зрада. Звідси походять назви картин - «Фарисейство», «Пілат і Христос», «Споконвіку було Слово», «Зцілення».
Неперевершеними є експерименти Ю. Нагулка в іконописі. Його «Святий Георгій» і «Святитель Миколай» є шедеврами портретного живопису, виконаними відповідно до іконографічних канонів. Споглядання цих ікон викликає людиноцентричне переживання духовної реальності, обернене на самого себе звертання до Бога з молитвою, психологічне витончене покаяння та самоконцентрацію.
Юрій Нагулко народився в 1954 році в містечку Здолбунові Рівненської області. Мистецьку освіту здобув самотужки. Вивчив і опрацював значний доробок літератури з анатомії, композиційної побудови, перспективи, хімічного складу фарб, історії та теорії мистецтва. Має 20 персональних виставок. У 2008 році був запрошений взяти участь у Міжнародній виставці мистецтва в Женеві. На сьогодні видано чотири альбоми художника. Юрій Нагулко має звання Заслуженого діяча мистецтв України.
У Києві презентовано триптих «Візантія»
Ні криза, ні епідемія – ніщо не примусить поціновувачів прекрасного забути про презентації, виставки та культурні заходи. Світове мистецтво твориться. І українські митці теж роблять значний внесок у нього. 24 листопада 2009 року Юрій Нагулко – український художник, якого називають «духовним», у Києві свій особливий твір – триптих «Візантія».
Три картини: «Нумія», «Вино» та «Книга» було представлено в рамках виставки Нагулка «Мережива на гранях часу». У триптих вкладено глибокий зміст, який художник охоче розкриває.
– Візантія існувала 1100 років. Я не малював конкретних подій, там немає конкретний людей, які тоді жили, там є узагальнене все. Центральна частина називається «Вино». Вино – це влада. Воно п`янить людину. І не кожен може випити багато. Тому кожен повинен пити стільки, скільки може, щоб залишатися серйозним і нормально мислити. Не потрібно упиватися владою. Права частина триптиха називається «Книга». Тому що це суть духовна і суть знання, з яким у нас сьогодні досить таки скрутно. Ліва частина – «Нумія» – це найдрібніша монета, яка ходила у Візантії. Це вулиця, це народ. Дай Бог нам досягти того, чого досягли вони. Але, не доведи Господи, нам повторити те, у духовному плані, що вони зробили. Коли хрестоносці туди увійшли, вони були шоковані, адже стільки багатства, культури, знань вони не бачили ніде. Шоковані були й східні народи, які знали Вавилон. Але вони все це втратили, тому що втратили духовність.
Юрій Нагулко має особливий, неповторний стиль. Він профі у всьому: від пейзажу до портрету. І рівень майстерності автора можна виміряти ще й тим, що люди, яких він зображає, «дивляться» з полотен. Зокрема, «Стара вчителька» – дуже ніжний портрет уже покійної матері художника. На задньому плані картини – святі. І саме ось ця духовна тема червоною ниткою проходить через усю його творчість.
.gif)
