Художник Юрій Нагулко, заслужений діяч мистецтв України: «Одну цеглину для майбутнього Свято-Воскресенського Кафедрального собору я вже придбав. І це для мене – велике свято!»
Унікальність розпочатої акції полягає в тому, що вперше митці всієї України об’єдналися під егідою міжнародного , щоб не тільки презентувати світу свої твори на духовну тематику, але й продати їх на «тихому» аукціоні. Частину виручених коштів художники обіцяють передати на будівництво найбільшого за масштабом православного комплексу в Європі – Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового і Духовно-просвітницького центру – з виставковими залами, обладнаними за останніми технічними вимогами світового рівня.
На зустрічі з представниками Церкви наміри скульпторів, митців з художнього скла, творців живопису отримали благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, а між УПЦ та Міжнародним Арт-Центром «Меценат» було укладено угоду про співробітництво.
Нагадаємо, що 26 березня у виставковій залі «Хлібня» відбулось відкриття проекту – серії «тихих» аукціонів, який відвідали міністр культури і туризму Михайло Кулиняк; заступник голови Адміністрації Президента Анна Герман; єпископ Макарівський Іларій – вікарій Київської Митрополії; голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко – прес-секретар Предстоятеля УПЦ; виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мирошниченко; голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник та інші.
Вже перший вечір «тихого аукціону» став сенсаційним – за продаж творів сучасного мистецтва було отримано більш ніж 1 мільйон 100 тисяч гривень. Серед колекціонерів та благодійників найбільшою популярністю користувалися полотно «Спаситель» Анатолія Тиртичного, триптих «Візантія» Юрія Нагулка, «Засніжена Лавра» Івана Пилипенка та скляні ікони Володимира Стернюка.
Пропонуємо експрес-інтерв’ю з одним із учасників благодійної акції – видатним українським художником Юрієм Нагулко,
заслуженим діячем мистецтв України.
- Вітаємо, Юрію, адже на аукціоні купили саме Ваші картини! Яке враження маєте від цієї події?
- Справа не в успіху, а в тому, що хай невеликі гроші, але вони вже є. Скажімо так, що одну цеглину для майбутнього Свято-Воскресенського Кафедрального собору я вже купив. І це для мене – велике свято!
Але й нинішня акція – подія дуже важлива в культурному житті України. Православне мистецтво досі існувало якби на задвірках, і це – чесно. А сьогодні воно потихеньку виходить на перший план, бо це – наше національне. Зараз одні художники, вибачте, малюють чортів, другі – якісь кола, треті – ще щось. Україна ж може вийти тільки тим, що є в її душі. А в душі нашій – це старовинне, древнє, - те, що прийшло у Київ від Єрусалиму через Константинополь. Бо саме тут Русь хрестилась, вся іконописна школа пішла з Києва, і, я думаю, що ця традиція збережеться до кінця, доки буде цей світ. Скільки існуватиме православ’я – центр його буде все-таки в Києві. Я в це вірю, я це відчуваю.
- Ви стали спочатку художником, а потім – православним, чи це відбувалось паралельно?
- Я виріс у Радянському Союзі, в мене обидві бабці були релігійні. Вони казали, що треба в Бога вірити, а ми їх, на жаль, не дуже слухали. Але такий цікавий факт: я був маленьким і зробив собі хрестик зі срібної ложки і носив його. Я не знав тоді про Бога, і чому саме я так робив, досі пояснити цього не можу. Але це – правда, і згадав я про це зовсім недавно.
- А потім?
- А потім було все. Та в 35 років, ще за радянських часів, я прийшов до Бога. Будучи дуже великим начальником, ходив до церкви, хрестив дітей, щоправда, для цього доводилось їздити до іншого міста. Але це тепер уже не так важливо, як те, що тоді було велике бажання сповідувати свою православну віру.
- Який улюблений храм у Києві, якщо це не секрет?
- Лавра. Я дуже люблю нашу Києво-Печерську Лавру! Майже щонеділі ходжу в Трапезний храм, вірніше, приїжджаю, бо живу за містом. Мені в храмі дуже подобається, я в ньому почуваю себе вдома – на душі так світло і радісно!
- Як Ви вважаєте, можна говорити про художника, що він «православний» чи «неправославний»?
- Можна, чому б і ні? Як ви скажете про католика чи лютеранина, що він православний? Якщо людина перебуває в іншій релігійній конфесії, нічого страшного в цьому не бачу. Є чудові художники, які пишуть прекрасні пейзажі. Але православні художники мають Бога і Церкву ядром своєї творчості, центром усього свого життя.
- Спасибі за розмову, бажаємо подальших творчих успіхів!
.gif)
