Історія та сьогодення Спасо-Преображенського кафедрального собору в Білій Церкві
Минулий рік став для парафіян Спасо-Преображенського кафедрального собору ювілейним. Єпархія відзначила 15-ліття свого утворення та 170-ліття від дня освячення Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Свою працю конкурс «Кафедральні собори України», який проходить в рамках православних ЗМІ, надіслали співробітники прес-служби Білоцерківської єпархії, за що ми висловлюємо їм свою велику подяку. Сподіваємось, що ця публікація надихне й інших наших колег у єпархіях розповісти на сторінках сайту про свої цікаві святині. Адже знати про них мають не тільки мешканці навколишніх міст і сіл, але й всі вірні нашої Церкви.
Отже, представляємо головних героїв оповіді.
Адреса Спасо-Преображенського кафедрального собору: м. Біла Церква, Соборна площа.
Настоятель: Архімандрит Никодим (Барановський)
Автори публікації: Прес-служба Білоцерківської єпархії
Історія та сьогодення Спасо-Преображенського кафедрального собору в Білій Церкві
2009 рік став парафіян Спасо-Преображенського кафедрального собору ювілейним. Єпархія відзначила 15-ліття від свого утворення та 170-ліття від освячення Спасо-Преображенського кафедрального собору. 17 вересня, з нагоди ювілеїв, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Біла Церква відбулося святкове богослужіння, яке очолив Предстоятель УПЦ Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. Його Блаженству співслужили архієреї з України, Росії, Греції та Польщі. Під час богослужіння Первосвятитель освятив пам’ятну дошку, встановлену на місці погребіння головної благодійниці собору – Олександри Василівни Браницької, коштами й турботами якої було споруджено Спасо-Преображенський собор.
Практично кожен настоятель Преображенської церкви залишив по собі спадщину добрих справ, що примножували добробут білоцерківської святині…
Храм зводився на очах у графині-благодійниці
Будівництво Спасо-Преображенського собору в місті Біла Церква пов’язано з іменем православної поміщиці Олександри Василівни Браницької. На схилі літ «графиня-храмоздательница», як її називають архівні документи, дала обітницю спорудити 12 православних храмів.
До спорудження Преображенського храму мала відношення і ще одна відома на той час особа – митрополит Київський і Галицький Євгеній (Болховітінов). На його ім'я у 1833 р. надійшло звернення повіреного О. Браницької, в якому графиня просила благословення на будівництво кам’яного храму в Білій Церкві. Згідно поданого прохання, у храмі мало бути три престоли: головний – на честь Спасителя, і два інших – на честь Святителя Миколая та благовірного князя Олександра Невського. Церкву графиня бралася побудувати виключно за власні кошти.
Архієрейська резолюція на прохання була накладена майже відразу і мала незвично лаконічну форму: ''Заготовить храмоздательную грамоту". Разом з цим, благочинному священику з с. Гребінок Євстафію Дурдуковському було видано розпорядження "соборно по чиноположению освятить место для храма". І весною 1833 р. о. Євстафієм було освячено місце на Соборному майдані, після чого й розпочалися будівельні роботи.
Будівництво храму тривало шість років – як для того часу, це зовсім незначний термін. Швидкість спорудження, очевидно, залежала від того, що воно відбувалося на очах у графині-меценатки і було в основному завершено ще за її життя.
24 вересня 1839 року новозбудований Спасо-Преображенський храм освятив митрополит Київський і Галицький Філарет (Амфітеатров).
Кожен настоятель церкви залишив по собі спадщину добрих справ
Одним із найвідоміших настоятелів Спасо-Преображенського храму з 1851 по 1860 рік був протоієрей Петро Гаврилович Лебединцев. Священнослужитель був знаним на всю Росію вченим-істориком, етнографом, краєзнавцем, членом багатьох наукових товариств, засновником часописів і навчальних закладів, автором багатьох проектів реформ церковного життя на Київщині. За плідну діяльність о. Петро мав найбільше нагород серед священиків Київщини XIX ст. Нагороджений кількома державними орденами – св. Анни III та II ступенів, св. Володимира IV ступеня. Він листувався зі вселенськими патріархами, отримував нагороди від іноземних королів.
Протоієрей Петро Лебединцев, будучи настоятелем Преображенського храму, став засновником першої в Російській імперії мережі парафіяльних шкіл, та доклав чимало зусиль для процвітання ввіреного йому храму.
Згідно майнового опису 1852 р., в плані забезпечення церковними речами Преображенський храм був найбагатшим у Надроссі. У ньому знаходилося 93 ікони, 18 Євангелій, 51 лампада, 24 підсвічники, 16 аналоїв, 16 потирів, 8 дискосів, 9 звіздиць, 11 напрестольних хрестів, 8 кадил, 6 гробниць, 4 дароносці, 6 ковшиків, 3 плащаниці та багато іншого. Найбільшою святинею Преображенської церкви була частка Животворящого Хреста.
У храмі знаходилось багато богослужбових книг, деякі з них вважались цінними зразками стародавнього друкарського мистецтва. Так, у 1852 р. тут зберігалось Євангеліє, видане у Вільно в 1600 р.; Євангеліє в червоному оксамиті у срібній визолоченій оправі, видане у Львові в 1636 р. і подароване наступного року Павлом Шкридловичем одному з храмів.
Коли в Преображенський парафії не ставало настоятеля, то київським митрополитам доводилося певний час вибирати найдостойнішого пастиря серед багатьох бажаючих для єдиного в митрополії першокласного храму. Саме в такі "перехідні" часи благоустрій Преображенської церкви дещо занепадав.
Недоліком храму довгий час залишалося те, що у ньому було дуже холодно взимку. Настоятель о. Федір Ганкевич повідомив митрополиту, що в Преображенській церкві "стены в зимнее время делаются чрезвычайно холодными, от них-то, а еще более от сквозного ветра, проникающего чрез окна и двери, в этой церкви бывает так холодно, что прихожане в зимнее время с трудностию посещают ее во время богослужений, а интеллигентные из них даже редко в церкви во время холода бывают". Відповідно, у 1884-1887 р. розгорнулася робота по встановленню в храмі подвійних вікон і дверей, які були зроблені "прочно и красиво", а на початку XX ст. в Преображенський церкві були встановлені ще й калориферні обігрівачі.
Практично кожен настоятель Преображенської церкви залишив по собі спадщину добрих справ, що примножували добробут білоцерківської святині.
Древній храм, як і вірні Церкви, зазнав утиску й репресій
Радянський режим приніс до храму Преображення Господнього "мерзость запустения". За часи комуністичного режиму чимало святинь ставали в кращому випадку музейними експонатами, а в гіршому – предметом переплавки і продажу для покриття більшовицьких "перегинів" у політиці. З храму на смітник було викинуто поховання графині Олександри Василівни Браницької – засновниці цієї церкви. Було конфісковано й земельні володіння храму (143 десятини), які були найбільшими серед церковних наділів Надросся.
У 1922 р. з Преображенського собору були вилучені (нібито на потреби голодуючих) всі богослужбові речі, вироблені з дорогоцінних металів.
Собор було зачинено. Пізніше в ньому відкрили архів НКВС. Силові структури приступили до фізичного винищення духовенства: у 1938 р. в Білій Церкві серед цілого ряду пастирів було розстріляно і о. Олександра Рудського, який довгий час був настоятелем Преображенського храму.
На початку Великої Вітчизняної собор був понівечений бомбардуванням: згоріли архівні матеріали, але могутні стіни споруди витримали натиск вогню. В часи війни собор став діяти, однак, після передачі його новоствореній УАПЦ, мирян сюди навідувалося небагато.
У 1944 р., вже після деякого пом'якшення атеїстичного терору в роки війни, віруючі міста зуміли повернути святиню Православній Церкві. Парафіяльний храм діяв до 1962 р.
В подальшому атеїстична влада, вдавано піклуючись про безпеку віруючих, знову закрила собор під приводом нібито аварійності приміщення. Незважаючи на статус пам'ятки архітектури, храм у 1983 р. було віддано Білоцерківському ДСТ "Авангард", який влаштував у святині боксерську залу. Лише в липні 1989 р. Преображенський храм було повернуто православним християнам міста.
Спасо-Преображенському собору – 170 років!
Настоятелем храму було призначено протоієрея Іллю Кравченка, який розпочав реставрацію занедбаного приміщення собору.
З 1994 року храм став головною святинею новоутвореної Білоцерківської єпархії – Спасо-Преображенським кафедральним собором.
Першим єпископом на Білоцерківську кафедру було призначено Преосвященного Серафима (Залізницького), під керівництвом якого храм повністю відродився: проведено зовнішній та внутрішній ремонти, встановлено новий іконостас, зроблено настінні розписи храму.
З 31 травня 2007 року рішенням Священного синоду УПЦ на Білоцерківську кафедру призначений Високопреосвященніший архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан (Юрчук); настоятель собору – архімандрит Никодим (Барановський), під керівництвом яких продовжується відродження центрального храму єпархії – Спасо-Преображенського кафедрального собору. У храмі встановлена система озвучення, оновлений вівтар на честь преподобного Серафима Саровського, закуплено нове церковне начиння, реставрована та поновлена соборна ризниця, облагороджене церковне подвір’я.
2009 рік став ювілейним. Єпархія відзначила 15-ліття від свого утворення та 170-ліття від освячення Спасо-Преображенського кафедрального собору. З нагоди ювілеїв, 17 вересня, у Спасо-Преображенського кафедральному соборі м. Біла Церква відбулося святкове богослужіння, яке очолив Предстоятель УПЦ Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. Його Блаженству співслужили архієреї з України, Росії, Греції та Польщі. Під час богослужіння Первосвятитель освятив пам’ятну дошку, встановлену на місці погребіння головної меценатки собору – Олександри Василівни Браницької, коштами і турботами якої було споруджено Спасо-Преображенський собор.
Вклоняємось святиням храму
У Спасо-Преображенському кафедральному соборі знаходяться такі православні святині:
- частки мощів святих великомученика Георгія Побідоносця, преподобної Єфросинії Полоцької, мучеників Єміліяна і Дасія Доростольських (Болгарська Православна Церква);
- хрест з часткою каменя зі Святої Голгофи;
- ікона Божої Матері «Скоропослушниця», яка спеціально була написана до 15-річного ювілею єпархії в одному з жіночих монастирів Греції.
Наша гордість – Архієрейський хор
Неможливо уявити недільні й святкові богослужіння у Спасо-Преображенському кафедрального соборі без чудового співу Архієрейського хору під керівництвом протоієрея Сергія Маркевича. Репертуар і стиль виконання церковних піснеспівів хору ґрунтується на Київському розспіві.
Під час візиту в Україну в 2009 році Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила Архієрейський хор разом із хором духовенства єпархії взяв участь у відправі богослужіння на Володимирській гірці в м. Києві.
Хор є одним з найкращих серед архієрейських хорів не лише в Україні, а й в країнах СНД.
З благословення Високопреосвященнішого Митрофана, архієпископа Білоцерківського і Богуславського, Архієрейський хор Спасо-Преображенського кафедрального собору в 2009 році взяв участь у X Міжнародному фестивалі православних піснеспівів, що проходив у місті Мінськ Республіки Білорусь та отримав Диплом лауреата в номінації «Архієрейські хори».
При недільній школі чудово співають діти…
При Спасо-Преображенському кафедральному соборі діє недільна школа для дітей та дорослих. У школі викладаються Закон Божий, догматика, історія Православної Церкви, християнські деномінації тощо. Проводяться факультативні заняття з малювання, бісерної мозаїки, церковного співу.
При недільній школі створений дитячий хор, який бере участь у богослужіннях, що відправляються в соборі, та концертних програмах, організованих Білоцерківською єпархією.
З інтерв’ю настоятеля собору архімандрита Никодима (Барановського) :
- Щоб Ви побажали мешканцям міста напередодні величного ювілею 170-ї річниці Спасо-Преображенського храму?
- Насамперед – миру, здоров’я, наснаги, процвітання, віри та Божого благословення. Бажаю всім нам єднатися навколо Православ’я, навколо Спасо-Преображенського кафедрального собору, навколо нашого єпископа та своїх приходських священників. Бажаю непохитно, з молитвою на вустах, з чистими думками, з любов’ю та милосердям у серці йти обраною дорогою до Христа, до благодаті, до спасіння. Нехай Бог допомагає всім православним християнам, всім білоцерківцям у їхніх добрих починаннях та достойних намаганнях. З Божою допомогою все у цьому світі можливо, якщо воно, звичайно, варте бути втіленим у життя.
митрополит Київський і Галицький Філарет (Амфітеатров)
Вівтар на честь преп. Серафима Саровського
Єпископ Серафим (Залізницький)
митрополит Київський і Галицький Євгеній (Болховітінов)
.gif)
