Вітаємо ювіляра! 15 лютого відзначає своє 70-ліття митрополит Черкаський і Канівський Софроній, відповідальний перед Священним Синодом УПЦ за будівництво Свято-Воскресенського кафедрального собору в м. Києві
Вітаємо ювіляра!
15 лютого відзначає своє 70-ліття митрополит Черкаський і Канівський Софроній, відомий багатьом як храмобудівник. Нагадаємо, що рішенням Священного Синоду УПЦ від 9 липня минулого року відповідальність за будівництво Свято-Воскресенського кафедрального собору в м. Києві (Залізничне шосе, 3), покладено на митрополита Черкаського і Канівського Софронія. Сайт sobor.in.ua приєднується до численних поздоровлень Його Високопреосвященства з ювілеєм і бажає Йому многая літа, міцності духовних і тілесних сил, а також допомоги Божої в трудах на благо Святої Церкви!
«Головне - почати справу, а Господь пошле людей, які допоможуть»
Пропонуємо витяг з інтерв’ю, яке владика Софроній дав кореспонденту sobor.in.ua після призначення:
- Як загалом різні гілки влади ставляться до будівництва головного храму Церкви?
- Мені особисто це якраз незрозуміло. З одного боку, мер міста дарує 7 кг золота на оздоблення святині, з другого - уваги до будівництва собору я не бачу. Навіщо було дарувати золото і, головне, для кого? Зеленого світла будівництву немає. Хоча на місці закладення собору були свого часу керівники міста й держави, які так гарно говорили на людях, на ділі ж зараз проблем начебто і не бачать.
Мені взагалі незрозумілі їх дії. Так, зараз у них все направлено на передвиборну гонку, але якби по уму, то мали б знати: чим більше вони зроблять для власної душі, тим скоріше стануть президентами. Хоч, може, це для них дивно, але якщо людина щось робить для духовної сторони життя, то бувають успіхи і не вмирає надія.
- Чи не заважатиме Вам криза, адже зараз кажуть: все упирається в кошти?..
Я вже багато храмів збудував, але ніколи за гроші особливо не турбувався. У нас є вищий Господар, який піклується про нас, до того ж навіть тоді, коли ми й не сподіваємось. Головне - почати справу, а Господь розпорядиться, пошле людей, які допоможуть. Це моя концепція, просто я так будую – з пустою кишенею, але Господь допомагає.
Дуже вдячний Богу за те, що Він був до мене милосердний ще з початку 1992 року. В мене не було ніяких так званих спонсорів, на яких я б особливо надіявся. Я покладався лише на молитви наших батюшок і на щирість наших віруючих, тому й донині в нас робиться добра справа. А молитва батюшок і щирість віруючих перетворюються в реальність храмобудівництва. І мене ніхто не переконає, що якщо ми починаємо зводити храм, то він не буде збудований. Собор виросте, навіть коли немає сторонніх фінансових надходжень.
.gif)
