Галерею «Соборну» УПЦ до свята Масляної прикрашала народний майстер України з вишивки Надія Химиченко
Велика зала прикрасилася двометровими вишитими рушниками Обухівських майстринь й українськими віночками. А дітвора колективу «Ясочка» приготувала для глядачів смішні «голівки» в косинках на білих надувних кульках!
«Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною на полотні не в’яне.
Як добре, що в мого народу є
Рушник весільний і рушник прощальний...
Благословенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу – рушники,
Барвінками і мальвами зігріта».
«У людині має бути гармонія видимого і невидимого, земного і небесного»
Всі, хто 7 лютого завітав до Експоцентру УПЦ під час святкування Масляної, мали нагоду помилуватися чудовим оформленням зали в українському національному стилі. Яскраве «сонце» у вигляді вінка з різнокольоровими стрічками над сценою дарувало дорослим і малим глядачам та учасникам свята добрий піднесений настрій, слугувало ілюстрацією до народних пісень, які звучали цього дня під час зустрічі веселої Масляної.
Галерея «Соборна» також прикрасилася двометровими вишитими рушниками Обухівських майстринь й українськими віночками зі штучних квітів, кольорового паперу й кольорових стрічок. Допомогла прикрасити зал і малеча колективу «Ясочка»: завдяки дитячим ручкам гостей зустрічали смішні «голівки» в косинках на білих надувних кульках!
А доклала своїх натруджених рук до прекрасного оформлення такої великої зали Надія Омелянівна Химиченко – народний майстер України з вишивки, член спілки майстрів народного мистецтва України.
- Надія Омелянівна дуже відома народна майстриня в Україні, – розповідає одна з організаторів свята Алла Тарасевич. – Вона приймала участь у Другому міжнародному фестивалі фольклору, отримала диплом та медаль. Від Національної Парламентської бібліотеки України за участь у виставці «Барви України» отримала подяку.
Народилася Надія Омелянівна на Вінниччині – в сім’ї вчителів. Батько, вчитель історії, займався різьбленням по дереву і навчав цій науці дітей. Мати – філолог, саме вона вчила школярів та свою доньку виготовляти штучні квіти й вишивати.
Цікавим явищем є «шиті» рушники міста Обухова. Цю назву вперше увів до наукового обігу відомий етнограф Іван Макарович Гончар. Особливістю таких рушників є те, що вони виконані виразно рельєфною гладдю по нанесеному контуру. В основі композиції, як правило, «деревце» чи «вазон», часто з птахами, по краях - кайма; кольори рушників червоний і вохристий різних відтінків.
Унікальність обухівського рушника полягає ще й у тому, що він демонструє традицію двобічної вишивки. У ньому нема лиця і звороту. Обидві сторони однакові. У цьому закладена глибинна народна мудрість: у людини повинно бути все гарно не тільки з лиця, видимої сторони (це наші вчинки), а й з невидимої, де знаходяться наші думки і почуття. Коли ми дбаємо лише про красу лиця, то воно тільки для людей, а не для Бога. В людині повинна бути цілковита гармонія видимого і невидимого, земного і небесного. І це демонструє нам двосторонній обухівський рушник.
«Моя бабуся — гарна вишивальниця»
«Голублю диво-дивне із пісень,
Що хрестиками стелиться і в’ється.
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється»
Надія Омелянівна – продовжувач династії майстрів вишивки, виготовлення традиційних українських віночків із штучного матеріалу:
- віночок «Надії» - дівчина власноруч виготовляла віночок з волошки – символу простоти і ніжності, та маку, який вселяє надію. Дівчина власноруч одягала віночок на голову свого обранця, який ніяк не міг одважитися освідчитися їй у коханні;
- «чернецькі» віночки – з білих лілій, як символ чистоти. Обряд прощання з дівоцтвом, коли дівчина йшла в монастир у чернецтво: вона одягала український костюм, на голову їй одягали віночок з білих лілій. Коли дівчина заходила до монастиря, її переодягали у довгу темну сукню і білу намітку, а віночок дівчина дарувала одній зі своїх подруг;
- віночки «Весільні» випліталися з живих квітів влітку, а взимку – з паперу, після війни почали виготовляти з парафіну. У 18 столітті й на початку 19-го виготовляли з помпонів (з ниток) – з додаванням пір’я, щоб виглядали святково.
Роботи майстрині знаходяться в постійній експозиції Українського Центру народної культури «Музей Івана Гончара», в Національному заповіднику «Батьківщина Т.Шевченко» на Черкащині, в музеї Національної архітектури та побуту «Пирогове», в Об’єднанні Українських товариств у Латвії; приватному Музеї водяних вітряних млинів у Нижній Саксонії Німеччини, а також у приватних колекціях багатьох держав (Англії, Італії, Америки, Франції, Росії та інших).
Надія Химиченко дуже любить плести віночки. У дитячий вона, за традицією, вплітає сім видів квіток, у дівочий — дванадцять. До весільного ж додає ще й бубонці та прикрашає антенками з ниток для відлякування нечистого. Колір стрічок також має значення: червоний — кохання, жовтий — хліб, блакитний — небо, зелений — трава, коричневий — земля. Всі вироби Надія Омелянівна творить з тканини, а її матуся колись робила з кукурудзиння.
Виготовляє майстриня й ляльки-мотанки. Допомагає їй у цьому онука Вікторія. Дівчинка розповіла, що спочатку з тканини робить голову, перев’язує ниточкою, а потім вже цяцьку одягає. У всіх її мотанках замість обличчя — хрест, який, за словами бабці, відганяє від дитини злу силу. У давнину кожна вагітна робила таку лялечку і клала в колиску, щоб іграшка її обживала.
- Вишивання полюбила я через те, що моя бабуся, Надія Омелянівна Химиченко, гарна вишивальниця. Вишивки ті часто бувають на виставках, на ці виставки їжджу і я з бабусею: надивилася на те все, і сама почала вишивати - у десять років. А зараз уже вишила обухівського рушника. Допомагала мені бабуся. Вишивати його не дуже складно, але потрібне велике терпіння, бо вишивається він довго. На обухівські рушники гарно дивитися, коли їх багато разом, гарні вони на природі - серед зелені й квітів. Коли я стану справжньою вишивальницею, то вчитиму й інших вишивати ці рушники...
У Галереї «Соборна» гуртки рукоділля працюватимуть постійно
Тут же, в залі, під час святкування Масляної мами, бабусі й дівчатка із задоволенням виготовляли ляльки в куточку рукоділля. Розповідає Алла Тарасевич:
- Сьогодні в нашій галереї працює майстер-клас «Лялька-мотанка». Проводять їх народні майстрині Наталя Лимаренко, член союзу майстрів України, і Тетяна Цуканова, компанія «Котті-Льон України». Разом з дітьми вони імпровізують ляльки-мотанки з поношеного одягу – як це було за старих часів. До речі, дорослі також зацікавились цим заняттям. Всю матеріальну базу ми підготували заздалегідь.
Алла Тарасевич зауважила, що незабаром у Галереї «Соборна» гуртки рукоділля для дітей працюватимуть постійно: в них братимуть участь діти, які разом з батьками приходитимуть на заняття недільної школи, що при храмі на честь Усіх святих, зведеному на місці будівництва Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового.
| |
|
|
|
|  | | | Надія Омелянівна Химиченко | |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
.gif)
