Свято-Миколаївський та Свято-Богоявленський (що будується) кафедральні собори м. Горлівки
Автор: Світлана Охріменко, Олександра Хайруліна та Марія Цирліна, Горлівська єпархія, Офіційний сайт Фестивалю православних ЗМІ
У 1867 році на карті Донбасу з’явилося робітниче селище, яке було назване на честь гірничого інженера П.М. Горлова. А вже у 1878 році у приміщенні гірничого училища м. Горлівки було відкрито Свято-Макаріївську церкву. На початок 1893 року вона не могла вмістити усіх віруючих міста. Управлінням Товариства Південно-Російської кам’яновугільної промисловості було вирішено збудувати новий храм у районі шахти «Корсуньський приіск №1» (нині – шахта «Кочегарка»). Храм будувався на кошти гірників. Загальна сума, яку було витрачено на зовнішні та внутрішні роботи, склала 66 тисяч карбованців.
Нову кам’яну церкву було відкрито 22 травня 1905 року, у день перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських до міста Барі, й освячено на честь цього великого Святителя й Чудотворця, якого особливо люблять і шанують на Русі. Це був другий храм, збудований на території Горлівки. Крім цих храмів діяли три храми сусідніх сіл Государів Байрак, Зайцево й Микитівка, які пізніше увійшли до складу м. Горлівка. Свято-Миколаївській церкві судилося більш ніж на сто років стати головним храмом м. Горлівки. У 1908 році кількість його прочан складала біля 4000 осіб. Перші священики, які служили тут – Михаїл Муравйов, Михаїл Кудрявцев, Григорій Федоров, Павел Іваненко.
До 1929 року у храмі зберігалися святині – ікона Святителя Миколая, єпископа Мир Лікійських, Чудотворця, що була освячена на його мощах у м. Барі, й Тихвінська чудотворна ікона Божої Матері, по молитвах перед якою на початку ХХ століття у Горлівці вщухла епідемія холери.
У 1929 році Свято-Миколаївський храм було закрито. Указом влади було знято куполи й розібрано притвори. При цьому назавжди був втрачений шанований список Тихвінської чудотворної ікони. Щоб уберегти його від влади, прочани намагалися сховати ікону в одній з шахт. Подальша доля чудотворного образу невідома. Аж до фашистської окупації 1941 року будівля церкви використовувалася під лабораторію Доненерго. Німецька влада не перешкоджала відкриттю храма й поновленню богослужінь. Тоді ж, у 1942-1943 роки, громада Свято-Миколаївского храму власними силами відновлює куполи. З цього часу богослужіння у храмі не припинялося. Але остаточно церкву було відбудовано лише у 1989 році.
У 1980 році було відкрито боковий вівтар Свято-Миколаївського храму, освячений на честь преподобного Нікона, Радонезького Чудотворця. З цього часу храму присвоєно статус собору. Після рішення Священного Синоду Української Православної Церкви (від 29 липня 1994 року) про утворення Горлівської і Слов’янської єпархії й установлення єпископської кафедри у місті Горлівка, Свято-Миколаївський собор отримав статус кафедрального.
У 2009 році проведено ряд робіт з реконструкції собору. Встановлено нову систему опалення, замінено підлогу, поновлено фасад будівлі. Собор прикрасився новими куполами. Планується встановлення нового іконостасу.
Після призначення Преосвященнішого Митрофана єпископом Горлівським і Слов’янським, у єпархії активізувалось православне життя. Одна із перших справ, що розпочав владика, стало будівництво нового кафедрального собору. Влада міста надала землю для нього, після чого розпочалось будівництво. Це справа не одного року, але перші кроки на цьому шляху вже зроблено.
Великою духовною радістю для всіх горлівчан стала молитовна підтримка цієї великої справи Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України. 10 липня 2008 року він прибув у Горлівку із архіпастирським візитом для урочистої закладки пам’ятної капсули у фундамент майбутнього собору.
Собор планується освятити на честь Святого Богоявлення Господня. Але, як вже було зазначено, будівництво собору – це важка та й тривала справа. Тому владика Митрофан вирішив побудувати поряд із ним тимчасовий храм, при якому вже зараз почалось би формування громади собору, почали лунати молитви про його скоріше будівництво.
4 грудня 2008 року відбулося освячення дерев’яного храму на честь Благовіщення Пресвятій Богородиці. Освячення та першу Літургію очолив митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон.
Свято-Благовіщенський храм було побудовано за дев’ять місяців. Його проект розроблювався особисто Преосвященнішим Митрофаном і архітекторами з Дніпропетровська. Цей храм є єдиним храмом у єпархії, який побудовано із дерева.
Владика Митрофан так розповів про історію будівництва Свято-Благовіщенської дерев’яної церкви: «Горлівці потрібен новий кафедральний собор. Але його будівництво потребує не одного року, тому було прийняте рішення побудувати поряд маленьку тимчасову будову, у якій можна було б молитися. Але коли ми заклали фундамент, то зрозуміли, що храм виходить набагато більшим, ніж ми планували, та зупинятися було вже пізно. Однак тепер ми радіємо через те, що Господь дав нам збудувати такий дивовижний, унікальний храм».
Новим етапом у житті всієї православної Горлівки, а, значить, і новим етапом у житті як старого, так і майбутнього кафедрального собору, став приїзд Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. 30 липня 2009 року він відвідав Горлівку з архіпастирським візитом, у ході якого було відслужено молебень у Свято-Миколаївському кафедральному соборі.
Вперше за всю свою історію Свято-Миколаївський кафедральний собор приймав Патріарха. Пам’ять про це назавжди буде збережена у серцях його прихожан та буде вписана у його історію. Але величезне значення ця подія мала і для будівництва нового кафедрального собору. Почуття торжества Православ’я стало стимулом та надало сил у справі будівництва нового собору. Спілкування із своїм архіпастирем дало всім віруючим надію на те, що силою Божою ми зможемо подолати всі негаразди і послужити во славу нашої Церкви. | 
.gif)
