«Україні потрібна духовна єдність нації…» або Позбав нас, Господи, від лжепастирів…
«Духовна єдність росіян, українців і білорусів обумовлена тисячолітньою єдністю Руської Православної Церкви. Вона є їхньою духовною матір’ю. Вона сформувала нашу східнослов`янську ідентичність, наш менталітет, нашу цивілізацію. Це живе дерево з єдиним корінням. Духовна єдність наших народів – це не міф, а реальність, яка не потребує обґрунтування. Пам’ятаючи її, ми збережемо історичну перспективу самобутності східного слов`янства у світі, що нестримно уніфікується».
Блаженніший Митрополит Володимир
24 серпня на честь 18-ї річниці Незалежності України в храмі на честь Усіх святих комплексу будівництва Кафедрального собору Воскресіння Христового духовенство собору відслужило молитву за Україну та український народ. Цього дня такі ж богослужіння пройшли майже в кожному храмі Української Православної Церкви. Учасники молебнів дякували Богу за Його милість, добробут, мир і злагоду в сім’ї, а також просили мудрості й зваженості представникам влади країни.
Позбав нас, Господи, від лжепастирів…
Нагадаємо, що в День Незалежності керівництво України взяло участь у так званій спільній молитві за Україну і український народ у Софійському соборі Києва. У православній святині, окрім Президента, Прем’єра і народних депутатів, були присутні також керівники інших церков України. Всіх, окрім Блаженнішого Митрополита Володимира – Предстоятеля Української Православної Церкви, настоятеля Кафедрального собору Воскресіння Христового.
«Молитву» виголосив так званий патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який, зокрема, просив "дарувати соломонову мудрість" президенту Ющенку, допомогти уряду розвивати економіку, пробудити совість депутатів і суддів, - пише «Українська правда».
«Філарет також згадав візит в Україну Патріарха Московського Кирила. Він просив Господа відкрити Кирилу очі на мільйони вірних інших православних церков України. "Позбав нас, Господи, від пастирів, які приходять ззовні", - сказав Філарет. Після нього молитви виголосили представники інших церков», - пише «Українська правда».
Виступаючи згодом на Майдані зі зверненням до народу з нагоди Дня Незалежності України, Президент В.ЮЩЕНКО закликав православне духовенство країни до діалогу: «Я звертаюся до українського православного духовенства – розпочніть свій міжконфесійний діалог. Це ваш обов’язок».
Як відомо, традицію проводити «молитву за Україну і український народ» цього дня в Софійському соборі запровадив Президент України В.ЮЩЕНКО в 2005 році.
Що стосується духовної єдності народу, то погляд на цю важливу категорію нашого буття у кожного різний. «Чи зберігається сьогодні духовна єдність народів України, Росії і Білорусі?», - запитав у Блаженнішого Митрополита Володимира кореспондент". На що Предстоятель УПЦ відповів: «Духовна єдність росіян, українців і білорусів обумовлена тисячолітньою єдністю Руської Православної Церкви. Вона є їхньою духовною матір’ю. Вона сформувала нашу східнослов`янську ідентичність, наш менталітет, нашу цивілізацію. Це живе дерево з єдиним корінням. Духовна єдність наших народів – це не міф, а реальність, яка не потребує обґрунтування. Пам’ятаючи її, ми збережемо історичну перспективу самобутності східного слов`янства у світі, що нестримно уніфікується».
Держава повинна сказати: «Я православна»
Отже, у так званій «спільній молитві» в Софіївському соборі взяли участь глави всіх церков та релігійних структур, - всіх, крім Блаженнішого Митрополита Володимира – Предстоятеля Української Православної Церкви, настоятеля Кафедрального собору Воскресіння Христового.
З приводу цього у ЗМІ не стихає полеміка щодо причин ігнорування «державного» заходу Предстоятелем УПЦ. Хоча відповідь на це питання, і досить вичерпну, Церква дала ще три роки тому - у :«Неучасть Предстоятеля УПЦ в подібних заходах трактується як його особиста примха та небажання молитися за Україну. Однак ця інсинуація далека від істини. Мало не щодня Блаженніший Митрополит Володимир звершує Божественну літургію і як Предстоятель Канонічної Української Православної Церкви підносить за кожним богослужінням свої, у міру благодаті поданої йому Богом, молитви за Україну, за наш стражденний український народ, який, безумовно, вартий кращого життя, та за владу, основною метою діяльності якої має бути покращення рівня цього життя.
Предстоятелю УПЦ у вищевказаних заходах неможливо брати участь у зв'язку з рішенням Священного Синоду УПЦ, прийнятим на підставі церковного права, якого УПЦ безумовно дотримується, будучи Церквою Апостольською. 10-те Апостольське правило говорить: „Якщо хтось із відлученим від спілкування церковного помолиться, хоч це було навіть і в домі: такий нехай буде відлучений"; 11-те Правило Святих Апостолів говорить: „Якщо хтось, із тих, хто належить до кліру, з відлученим помолиться: нехай буде відлучений". Про це ж йдеться і в 45-му та 65-му Апостольських правилах, 2-му правилі Антіохійського та 33-му Лаодикійського соборів».
У «Зверненні» також говориться: «Не зважаючи на те, що було видано вже декілька Указів Президента України та Кабінету Міністрів України відносно повернення релігійним організаціям церковного майна та подолання наслідків політики колишнього СРСР щодо релігії, жоден з прийнятих нормативних актів у повному обсязі не виконано.
Предстоятеля Української Православної Церкви не допускають до богослужіння в історично кафедральний собор Київських митрополитів - Святу Софію Київську. Кафедральний Свято-Володимирський собор та резиденція Предстоятеля УПЦ по-розбійницькому зайняті розкольниками в 1992 році утримуються ними й досі не повернуті Церкві - їх законному власнику.
…Сама держава, бажаючи мати Помісну Українську Православну Церкву, соромиться у своїх законодавчих нормативних актах найменувати себе православною, соромиться відзначити особливу роль Православ'я у власному ж становленні та тисячолітньому процесі державотворення України. Для того щоб в Українській Православній Церкві, в усієї її Повноти визріло та прийшло в дію бажання набути статусу автокефальної, необхідно, принаймні законодавчо врегулювати особливий статус Православ'я в Україні. Держава повинна сказати: „Я православна", - і тоді набуття статусу Помісної з включенням до диптиху буде закономірним, логічним, історично і канонічно обґрунтованим.
…До явищ, що не сприяють взаєморозумінню між державою та Церквою в цьому питанні належить і практика, коли до участі в тій чи іншій події державного рівня, яка відбувається за участю Президента України, запрошуються глави та представники „традиційних для України" конфесій та релігійних організацій. Негативна сторона цієї, безумовно, корисної співучасті державного та релігійного керівництва в різноманітних заходах сьогодні виявляється, на жаль, у бажанні звести її до рівня спільної молитви та до спільної участі у звершенні обрядів чи священнодійств, як то панахиди, молебню, привезення Благодатного вогню. Ініціатором таких спільних, суто релігійних, або світських заходів, протокольною частиною яких є релігійна складова, виступає світська сторона, нерідко особи з оточення Президента України.
Саме в такий спосіб, поставивши на один рівень з ієрархією канонічної Церкви, окремі особи, що симпатизують „неканонічним православним", бажають вивести їх з безблагодатного стану самоізоляції та церковної неповноцінності, через ЗМІ показати Україні їх молитовну рівнозначність, звівши різницю лише до юрисдикційної приналежності...»
Із «Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України Віктора Ющенка, Голови Верховної Ради України Олександра Мороза та народних депутатів України, Прем'єр-міністра України Віктора Януковича та Уряду України, до вірних Української Православної Церкви та до тих, хто перебуває поза спасительної огорожі Православної Церкви в Україні, до всіх громадян України, кому не байдужа доля Українського Православ'я - невід'ємної складової нашої самобутності та основного історичного фактора державотворення України» 22 листопада 2006 року
.gif)
