Юрій Чорноморець: «Догматика Станілоае — це найповніша спроба втілити те, про що мріяли мислителі неопатристичного руху»
5 листопада в Галереї «Соборна» на засіданні богословського клубу Юрій Чорноморець прочитає лекцію про теологію о. Думитру Станілоае.Перша лекція із циклу «». Текст до публікації автором перероблено і доповнено.
Серед тих мислителів неопатристичного руху, хто намагався створити велику догматику, найближче підійшов до здійснення . До речі, його стиль мислення та теологія взагалі є аналогічними до святоотцівських. Не дивно, що саме цей геніальний богослов в своїх працях досить близько підійшов до здійснення загального задуму неопатристичної богословської системи, яку Флоровський невдало назвав «неопатристичним синтезом».
У о. Думитру Стінілоає частково вирішено ті завдання, які поставив отець Георгій Флоровський і які довго не вирішувалися. По-перше, Флоровський задумав реконструювати богослов'я святих отців, а Стаінлоає написав книгу «Православна духовність». В ній о. Думитру частково реконструює святоотцівське вчення, хоч, звісно, можна над цим і далі працювати. По-друге, Флоровський задумав створити новий догматичний синтез, якого вимагає нова ситуація. Станілоає створює власну «Догматичну теологію», враховуючи філософію Мартіна Гайдеггера, Макса Шелера, Ніколая Гартмана, теологію Карла Ранера, Карла Барта, тобто все краще, що було в Німеччині, де Станілоає навчався.
Догматика Станілоае — це найповніша спроба втілити те, про що мріяли мислителі неопатристичного руху. Взагалі вже існують спроби систематично проаналізувати, що вдалося і що не вдалося зробити в межах неопатристичної парадигми православного богослов’я. В 2008 році видано книгу «Кембріджський путівник у православну теологію», повноцінний енциклопедичний підручник обсягом більш ніж 300 сторінок. Там багато уваги приділено саме сучасному православному богослов’ю і теж говориться про те, що поки що проблема створення чогось грандіозного і цілісного не вирішена.
Треба звернутися до прикладів, коли католикам вдалося створити такі богословські синтези. Був, наприклад, випадок, коли до святих отців вирішив повернутися Ганс Урс фон Бальтазар. Він написав по кілька томів по кожній із трьох дисциплін, із яких, на його думку, має складатися сучасне богослов’я. Перша з трьох дисциплін — це теоестетика — вчення про славу Божу, про красу в природі. Ця дисципліна має замінити природну теологію. Друга дисципліна — це теодрама, зображення драматичних відносин Бога і людини. Ця дисципліна має замінити догматичну теологію. Третя дисципліна — це теологіка, зображення того, як можливе істинне знання. Ця дисципліна — це заміна філософії, заміна метафізики. Я б цю дисципліну не робив би третьою в ряду, а зробив би пропедевтикою до всього ряду. А замість теологіки зробив би третьою дисципліною теомістику, тобто вчення про містичне життя, містичне пізнання, містичний досвід. Частково, правда, Бальтазар створив таке вчення в книзі «Споглядальна молитва». В усякому разі Бальтазар дійсно створив богословський синтез, в якому давалися відповіді на всі питання сучасної доби і тому теологія Бальтазара сьогодні актуальна. Папа Бенедикт є його послідовником. А от православні богослови аналогічного багатотомного синтезу не змогли створити.
.gif)
